Сьогодні 23 травня 2024 р.

Григорчук: «Можу стверджувати: «Чорноморець» сформував свій стиль із складними елементами»

В'ячеслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ

Турнірні результати одеського «Чорноморця» на момент настання зимового антракту у чемпіонаті могли б бути іншими, якби не суддівські помилки у низці матчів. Про них Роман Григорчук висловлювався не раз, однак кардинальним чином ця кричуща проблема нашого футболу не змінилася. Саме з цієї болючої для багатьох клубів теми розпочалася розмова з нинішнім керманичем одеської команди.

– Аналізуючи виступ команди в осінній частині сезону ви, мабуть, вже знаєте відповідь на питання: скільки очок втратили через суддівський фактор?
– Відразу ж точно не скажеш. Але думаю, це 7-9 очок. Що не мало. І якщо віртуально уявити, що вони були б, то «Чорноморець» міг би бути на іншому місці. Та хотів би додати, що є ще один момент, який можна віднести до негативу. Це те, що ми втратили очки не лише через суддівство, а й за власної вини. А це ще 3-4 пункти. Трапилось це у матчах, у яких ми припустилися серйозних помилок. Вони і досі не дають мені спокою, адже були занадто грубі. Тож внаслідок двох причин ми недобрали більше десяти пунктів.

– Як гадаєте, чи існує дієва вакцина проти випадків суддівських помилок чи відвертого свавілля?
– Якусь одну не назвеш. Гадаю, що для поліпшення цієї ситуації має спрацювати ціла низка факторів. Дуже сподіваюсь, що ситуація буде виправлена. Хочеться, щоб у нас у цьому був порядок, адже український футбол має великий потенціал. Щоб там не говорили, але з перемінним успіхом наш чемпіонат все ж є серйозним турніром. Тож дуже хочеться, щоб ми усі вели мову і аналізували зовсім інші речі, а не обговорювали кількість суддівських помилок. Адже кожна розмова про арбітраж чи якісь інші негативні моменти не сприяють розвитку самого футболу. А нам, українцям, дуже важливо, щоб ми розвивались, прогресували. Вірю в те, що у весняній частині нинішнього чемпіонату буде все на високому професіональному рівні – солідно, правильно та справедливо. Дай Бог, щоб так і сталося.

– Про тему суддівства можна говорити довго і багато, однак хочеться поцікавитись вашими думками щодо ігрових якостей команди. Коли відчули, що ваше бачення побудови гри втілюється підопічними на полі потрібним чином?
– Якщо в ході передсезоння впевненості щодо цього не було, то на початку чемпіонату я побачив, що футболісти розуміють наш стиль, усі наші підходи до роботи та принципи. І я можу зараз стверджувати: ми змогли сформувати свій стиль, який включає в себе досить складні футбольні елементи. Хотів би сказати найкращі слова на адресу своїх футболістів, адже розумію, що досягти цього дуже непросто. Тут потрібно докласти досить багато зусиль.

– Фактор везіння в осінній частині сезону мав місце?
– Якісь моменти везіння, мабуть, мали місце. Як і невезіння. Але це все розмови. Везіння та невезіння – це ті визначення, які я не дуже люблю. Більше хотілося б говорити про реальні речі. Хоча сам розумію, що без удачі дуже важко досягти високих результатів. Втім, не тільки удачі – то має бути збіг усіх обставин. Мають зійтися воєдино різні фактори, котрі потрібні для досягнення перемоги та успішних результатів. Якщо якийсь із факторів випадає, то це заважає досягати систематичних хороших результатів. Тож можу сказати із впевненістю: за винятком декількох матчів в осінній частині чемпіонату ми грали у досить серйозний футбол. А 4-5 наших ігор взагалі можна назвати ідеальними. В тому сенсі, що був прекрасний результат при дуже якісній грі з великою кількістю забитих голів. І це можна вважати нашим великим досягненням. Ми розуміємо, що беремо участь у серйозному чемпіонаті і тому усіляко прагнемо, щоб «Чорноморець» демонстрував прекрасну гру і результат. Причому, щоб ця гра була ідеальною і приносила б задоволення вболівальникам. Це якраз той випадок, коли про такі речі хочеться говорити у мажорних тонах.

– На старті чемпіонату після серії вдалих матчів «Чорноморець» входив до провідної групи, а от ближче до зимової перерви у чемпіонаті опустився на восьму сходинку. Наскільки гнітюче діє на вас цей факт?
– Це досить важкий період, протягом якого ми програли чотири матчі поспіль («Металісту 1925», «Руху», «Дніпру-1» та ЛНЗ – прим. авт.). Але ні в якому разі я не вважаю його провалом чи спадом. Тоді говорив своїм футболістам і зараз повторюю: це був неймовірно неприємний для нас збіг обставин. Три матчі поспіль ми грали в меншості. Відповідно кожне вилучення – це втрата гравця на наступний матч. А при кількісно недостатній обоймі гравців це дуже відчутно для команди. Мені важко дорікнути футболістам, що граючи у неповному складі, ми поступилися. Я розумів їх, як не просто знаходити в собі сили, щоб справитись з цим. В той час я дуже підтримував своїх футболістів.

Проте ніколи не думав, що побачивши відношення до нас суддів, разом з футболістами почнемо займатись… Тут я роблю паузу, бо ніхто не здогадається чим. Так от, ми почали займатись вдосконаленням гри у меншості. На теоретичних заняттях багато часу приділялась увага моделюванню гри на випадок переваги суперника у кількості. Нічого не вдієш, потрібно було шукати якийсь вихід із цієї ситуації, аби продовжувати грати і досягати результату. Хоча відразу ж хочу зауважити: грати у футбол в нашому стилі у меншості дуже важко – він має досить серйозні складові. Тож залишаючись у меншості, нам потрібно частково змінювати свій стиль. У виїзному матчі з «Дніпром-1», граючи удесятьох, ми досить добре грали в атаці – контролювали м’яч, комбінували і створювали небезпечні моменти біля воріт суперника.

Чесно кажучи, у мене в житті такого ще не було ніколи, щоб три гри поспіль грати в меншості. Було б цікаво опитати своїх колег: у кого в футбольній кар’єрі щось подібне траплялось? Неймовірно, щоб саме така серія випала на долю «Чорноморця». Та найголовніше, що після тих чотирьох програшів, в останньому турі осіннього відрізку чемпіонату ми не здалися і позитивним штрихом стала перемога над «Колосом». Перервавши програшну серію, команда пішла на зимові канікули у непоганому стані. На даний момент ми знаходимось на восьмому місці і не радіємо цьому. Але я думаю, що за осінню частину цього сезону «Чорноморець» заслуговує найкращих оцінок. Якщо говорити про мій аналіз цієї частини чемпіонату для моєї команди, то він буде складатися з 90 відсотків абсолютного позитиву і 10 відсотків з негативу. Це з тих моментів, які потрібно буде допрацьовувати. Ми розуміємо, що всі ці показники залежать лише від нас та нашої кропіткої роботи.

– У матчі з «Олександрією», у якому «Чорноморець» переконливо переміг 5:1, який чинник спрацював більше всього?
– Цей поєдинок, як і ще два, можна назвати ідеальними. У грі з «Олександрією» був і прекрасний футбол, і відмінний результат. А що стосується чинника, то у цьому матчі нам вдалося створити кілька голів-шедеврів. Маю на увазі реалізацію і кінцівку атаки. Це не найкраща наша сторона, проте у конкретній грі ці маленькі футбольні шедеври нам вдалися.

– Які ще два матчі, окрім олександрійського, вважаєте найвдалішими із проведених в осінньому відрізку сезону-2023/24?
– Обов’язково поставив би в один ряд з олександрійською домашню гру 1/4 фіналу Кубка України із «Зорею» та зустріч з київським «Динамо» у чемпіонаті. Це трійка матчів, якими ми усі – футболісти, тренери, персонал і весь клуб загалом можемо гордитися, а вболівальники від них отримували максимальне задоволення. Це для нас дуже важливо, адже ми граємо для цих людей і завжди приємно дарувати їм радість.

– У літній трансферний період команда поповнилася 13 футболістами. Як показала практика, не всі з них виправдали ваші сподівання…
– Можна й так сказати. Однак це буде відповідь не в повній мірі. Щоб футболіст був інтегрований в нову команду, її склад та стиль, повинно співпасти чимало речей. На відміну від літнього міжсезоння зараз ми маємо хоч і невеличку обойму, до якої входять 14 чоловік, але ці футболісти вже півроку разом грали і тепер мають вирушити на тренувальний збір. Тобто всі уже в рівноцінному стані, можна повноцінно тренуватися і наприкінці лютого продовжувати сезон. Влітку ж у нас був дисбаланс, адже до команди долучилася ціла низка футболістів, які були не так підготовлені, як того хотілося б. За такої ситуації потрібно було спочатку їх підготувати, щоб вони могли інтенсивно грати – так, як ми вимагаємо, І плюс їх, нових футболістів, інтегрувати у систему гри. А вона у нас досить складна. З якими б чудовими характеристиками футболіст не був, але інтегруватись у наш стиль не всі можуть. Тому й виникають певні причини, через які хтось від нас пішов. Я б не сказав, що ми зробили якісь трансферні помилки. Ні. Тож не думаю, що у даному випадку варто про це говорити.

– Сьогодні двоє гравців вашої команди – Володимир Салюк и Максим Брагару є об’єктом підвищеної уваги з боку інших клубів. Думали над тим, ким зможете їх замінити у разі відходу із «Чорноморця»?
– Гадаю, що вони у нашій команді ще залишаться. Обом було би доцільно деякий час пограти у «Чорноморці», аби продовжувати прогресувати. Якщо ж говорити окремо по кожному з гравців, то почну із Салюка. Я не думаю про те, як його кимось замінити. Думаю про те, як заспокоїти та підтримати гравця. Ви, мабуть, розумієте, що він дуже швидко вийшов на даний рівень і у нього відбувся певний перепад. Можливо, психологічно хлопцеві складнувато. У таких випадках, як то кажуть, навалилось на нього багато всього – і клуб, і молодіжна збірна. Внаслідок цього на певному етапі у нього щось склалось невдало, от він і припустився кількох результативних помилок. Тож повторюся: не думаю над тим, ким Салюка замінити. Хай би він просто заспокоївся, пограв ще у нас деякий час і продовжував свій хід нагору до великого футболу. У нього все для цього є. Впевнений, все у нього вийде. Що стосується Брагару, то з ним ситуація набагато легша, адже він вже більше часу знаходиться на високому рівні, До того ж, Брагару більш звичний до стресу, уваги та до того, як проти нього діють суперники на полі. Вони, як відомо, приділяють йому дуже багато уваги. Тож вважаю, що потенціал цього футболіста далеко не до кінця розкритий, тому буде за краще, якщо він весняну частину нинішнього чемпіонату продовжить у «Чорноморці» та прогресуватиме й надалі.

– Артур Авагімян, який вкотре повернувся до Одеси після кількох матчів, зіграних у складі «Олександрії», і далі є одним із тих, на кого ви розраховуєте?
– Звичайно! Це однозначно – так. Я знаю і добре розумію, що Авагімян значить для футбольної Одеси. Мені це дуже подобається. Взагалі про цього футболіста можу говорити тільки добрі слова, бо він для нашої команди є досить серйозною і позитивною постаттю. Тож розраховуючи на нього, хочемо разом з ним прогресувати. Раді, що він і надалі буде допомагати нашій команді, а ми – йому. Авагімяну грати у футбол ще довго, а додавати у майстерності ніколи не пізно будь-якому футболістові.

– Чи всі легіонери окрім Дада, який залишив «Чорноморець» у розпал осінньої частини сезону, гратимуть і навесні?
– В мене немає жодної інформації по будь-якому з наших легіонерів, що він вже не у нас. Нічого такого не можу вам сказати. Всі іноземці розпочнуть зимову підготовку у складі нашої команди.

– Як іноземці реагують на повітряні тривоги і ракетно-дронові обстріли Одеси?
– Можу сказати, що не все так гладко і не все так просто. Звичайно, для них це величезний стрес. Хоча давно відомо, що людина потрохи до усього звикає. І якщо легіонери після декількох випадків обстрілів Одеси все ж у команді знаходяться, то це говорить про те, що кожна наступна повітряна атака проходить для них з меншим стресом. Сказати ж, що хтось із них чогось явно боїться і по цій причині не хоче чи не може грати, не можу. У нас такого немає. Всі іноземці терпляче і відповідально працюють, усіляко намагаючись допомагати команді. Я задоволений їхньою роботою. Їхнє відношення до своїх обов’язків правильне і максимально професіональне.

– Нинішній чемпіонат на останньому рубежі розпочинав Олег Білик, потім грав Олексій Шевченко, а більшу частину турнірного відрізку відіграв Данило Варакута. Якими критеріями керувалися, перш ніж віддати перевагу останньому з названих?
– Попервах, коли ми запрошували Шевченка, плекали надії, що він, прийшовши із «Шахтаря» до нас, буде грати. При цьому були спокійні за останній рубіж, адже маємо ще й Білика та молодшого Варакуту. Та після декількох ігор я нашим голкіперам сказав: «Варакута серед вас хоч і наймолодший, однак може статись так, що він стане у ворота – і буде грати!». Ці слова виявились наче пророчими. Якось так вийшло, що після кількох зіграних Варакутою матчів у нього все пішло, як треба. Хоча всі ми добре розуміємо, що у футболі все швидко міняється. Зараз воно так, а як воно буде далі – ніхто нічого не може передбачити. Шевченко нас залишив, а на даний момент у нас поки що лише Варакута і Білик. І я не можу зараз стверджувати, що хтось із них неодмінно буде першим воротарем. Однаковий шанс є у кожного з них. Тож ставитимемо у «рамку» того, хто буде краще підготовлений у день гри.

– На вакантну позицію воротаря після відходу Шевченка плануєте когось запрошувати?
– Ризикувати не будемо, тож мусимо мати трьох голкіперів. У весняній частині чемпіонату у нас попереду ще 14 матчів, так що входити у турнірну дистанцію лише з двома воротарями – це неможливо. Саме тому подумаємо про те, щоб запросити третього голкіпера. А четвертим буде молодий воротар з нашої резервної команди, якого будемо поступово підтягувати до дорослого футболу.

– Одеські вболівальники починають сватати у «Чорноморець» колишнього голкіпера «Миная» Олександра Бандуру…
– (Сміється). Так, ми знаємо про цього воротаря. Розглядаємо кілька кандидатур, і Бандура є серед них. Так що побачимо… Поки що ми думаємо над тим, кому саме зробити пропозицію. Матимемо трьох голкіперів – буде гарна конкуренція за місце першого.

– Які ланки, на вашу думку, потрібно посилювати у першу чергу?
– Нам потрібно точково підсилитись у кожній ланці, адже обойма трохи замала – 14 польових гравців плюс декілька молодих. Тих, які ще будуть підтягуватись до «основи», адже мають для цього потенціал. Тож на весняну дистанцію із матчів чемпіонату та кубкового розіграшу ще потрібно ще чотири футболісти. Однак розуміємо, що це дуже непросто. Просто так брати в команду не будемо нікого. Візьмемо лише тих, у кому буде впевненість, що вони «Чорноморцю» допоможуть. Новачки повинні допомогти нам грати у нашому стилі. Тих же, що матимуть інші характеристики, ми навіть не будемо розглядати.

– У нинішньому сезоні «Чорноморець» здобув право грати у півфіналі Кубка України. Перспектива пробитися до фіналу, а там, можливо, й отримати можливість зіграти у єврокубковому турнірі, є головним фактором у бажанні футболістів затриматись в Одесі надовше?
– На кубковий розіграш ми дивимось із розумінням того, що це є досить короткий шлях до тієї цілі, якої ми хочемо досягти – грати у єврокубках. Тож якщо виграти Кубок, то цей шанс стає реальністю. Для цього потрібно перемогти у двох матчах. Звичайно, це неабияка мотивація і величезний шанс, який ми тримаємо в голові. Але це аж ніяк не означає, що ми відмовляємось від здобуття високих цілей і у чемпіонаті. Я вважаю, що є шанси потрапити у провідну групу команд, які отримають право представляти Україну на євроарені. Звичайно, ми будемо боротись за це на обох фронтах – як у Кубку України, так і в чемпіонаті. Якихось пріоритетів у нас абсолютно немає. Зіграти шістнадцять матчів до червня місяця – які тут можуть бути питання? Нічого складного.

– Які думки превалюють у тренера за лічені дні до виходу із відпустки?
– Все в порядку, адже всі тренувальні збори та контрольні матчі у відповідності з планом вже розписані. Голова зайнята тим, щоб досягти абсолютно ідеального навчально-тренувального процесу, аби ми змогли поліпшити те, що потребує цього у нашій грі. На це спрямовуємо всі наші роздуми: як побудувати роботу, що для цього треба зробити. Тобто шукаючи нові шляхи і способи, думаємо, як за період підготовки до весняного відрізку сезону досягти покращення наших дій на полі.

– З ким «Чорноморець» гратиме у спарингах і коли?
– Зараз ще зарано про них говорити. Про що можу сказати, так це про найближчі спаринги. Вони заплановані на 12 та 16 січня. А відбудуться контрольні матчі у Туреччині, куди ми плануємо вилітати у п’ятницю, 5-го числа.

– Як проводите відпустку?
– Знаєте, у цей важкий час не до відпусток. Не можу сказати, що це якийсь відпочинок, адже розуміємо, у якому стані ми всі живемо. Тому зараз таке поняття, як відпустка, має зовсім інший характер, ніж раніше. Просто знаходишся вдома, більше часу приділяючи сім’ї. Більше часу також маєш і на те, щоб щось спланувати і подумати, що саме покращити у своїй роботі.

– Що останнім часом вразило вас найбільше у повсякденному житті Одеси?
– Зараз така пора, що постійно чуєш вибухи і дізнаєшся про трагедії, біди. Все це настільки негативно сприймається, що на душі стає дуже важко. Дуже важко. Кожного разу, коли взнаєш подібну інформацію, то охоплюють тяжкі відчуття. Сподіваюсь, молитви мільйонів людей за Україну не будуть марними і Бог допоможе нашому народові отримати перемогу над вселенським Злом.

2 січня 2024 13:20







Коментарі


Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.

Реєстрація, Вхід



Поділитися

LIVE! 15:30. Україна, 30-й тур. Зоря – Колос

 

25 травня 2024 08:58

Україна, 29-й тур. Ворскла – Оболонь. Огляд матчу

 

19 травня 2024 21:30

Україна, 29-й тур. Верес – Олександрія. Огляд матчу

 

19 травня 2024 21:24