Сьогодні 25 травня 2024 р.

Скрижалі. Валютний бонус не допоміг

Михайло МЕЛЬНИК, «Футбольний клуб»

Зазнавши в Загребі нищівної поразки від хорватів (0:4), підопічні Анатолія Конькова поспішли до аеропорту і в ніч на неділю 26 березня 1995 року ступили на рідну землю.

Жодних вольнощів з боку тренерського штабу гравцям цього разу дозволено не було – усі гуртом завантажилися в автобус і вирушили до динамівської бази в Конча-Заспі.

Уже в середу українцям належало провести поєдинок з фіналістом чемпіонату світу в США – збірною Італії. Цей матч став першим в історії нашої національної команди, в якому вона зустрілася з суперником, що входить до світової еліти.

Італійці у той день, коли синьо-жовті надсаджувалися в столиці Хорватії, в Салерно без проблем розібралися з Естонією (4:1). Однак упиватися цією перемогою наставник Скуадри Адзурри, великий стратег і тактик Арріго Саккі, не збирався.

По-перше, його команда в турнірній таблиці 4-ї відбірної групи Євро-1996 поступалася балканцям. По-друге, матчу в Києві з відомих тільки йому причин Саккі побоювався, називаючи його непередбачуваним. І завчасно зазбирався у дорогу.

На Печерських пагорбах гості з'явилися ледь не слідом за українською командою – в ту ж неділю. Оселилися в отелі «Салют», прихопили з собою солідний запас провізії, а разом і власного кухаря – очевидно, для впевненості в тому, що з продуктами вчинять за призначенням.

Висвітлювати ж таку важливу для мешканців апеннінського чобота подію прибуло до сотні служителів пера й мікрофона. Небачене для вітчизняної спортивної журналістики того періоду нашестя закордонних колег.

Саккі, котрого власник «Мілана» Сільвіо Берлусконі свого часу відшукав у скромній тоді «Пармі», і цього разу зробив ставку на улюблених пармезанців – відразу шість представників клубу з Емілії-Романьї.

Четверо гравців представляли «Ювентус» і тільки троє – «Мілан», з яким прихильник тотального футболу і водночас апологет катеначчо ще до того, як очолити Скуадру, по два рази вигравав Кубок чемпіонів, Суперкубок УЄФА та Міжконтинентальний кубок.

Так, Саккі дійсно був витканий із протиріч. Він ледь не від матчу до матчу змінював свої погляди на тактику, постійно тасував склад і нещадно критикував своїх футболістів з приводу й без нього, виносячи сміття з хати, як правило, на сторінки газет. Власне, через конфлікти з гравцями, а згодом і з самим Берлусконі, йому 1991-го й довелося забратися з «Мілану». Щоб очолити збірну.

Але й тут він невдовзі знайшов об'єкт для нападок. Та не аби кого, а самого Джанлуку Віаллі – одного з найкращих форвардів країни і, мабуть, усього європейського футболу. На мундіаль у США тренер Віаллі не взяв, а той на помсту зізнався, що у вирішальному поєдинку вболівав не за своїх земляків, а за бразильців. Зрозуміло, після цього шлях до Скуадри навіть для зірки такого масштабу був закритий.

Потихеньку Саккі вижив і Манчіні з Сіньорі. А з тих, хто не прибув до Києва з поважних причин, були основний голкіпер Пальюка з «Інтера», котрий зазнав травми в Салерно, а також Божественний хвостик Роберто Баджо з «Ювентуса» -- він не встиг оговтатися від попереднього пошкодження.

Крім того, не в найкращій формі перебували Костакурта і Пануччі. Але й без них склад італійців мав дуже переконливий вигляд – Перуцці, Мальдіні, Альбертіні, Ломбардо, Ді Маттео, Дзола, Дель П'єро, Раванеллі, Казірагі. Навіть хорвати на цьому фоні тьмяніли.

Українська збірна готувалася до поєдинку за закритими дверями, і навіть у щілинку інформація з її табору надходила вельми скупа. Відомо було лише, що захворів Ковалець, а Шматоваленко потягнув м'яза.

Зате потішив Український Будинок Селенгу – філіал фінансової піраміди із сусідньої країни, який тоді став одним із спонсорів вітчизняної федерації. На спеціальній пресс-конференції, що була скликана перед матчем, представник цієї організації пообіцяв п'ять тисяч доларів тому з футболістів нашої збірної, хто заб'є переможний гол. Охочих у підсумку не знайшлося.

Та й небезпечний момент біля воріт гостей за всю гру виник лише один. На 28-й хвилині донеччанин Орбу, отримавши на лівому фланзі передачу від Леоненка, фінтами розхитав двох суперників і вийшов практично сам на сам з голкіпером апеннінців.

Однак м'яч опинився в нього на неробочій правій нозі, й поки Орбу перекладав його під ту, що не тільки для ходьби, гострота моменту зійшла майже нанівець. Перуцці хоч і не без труднощів, але на удар зреагував.

Італійці діловито розпочали зустріч, і ще в її дебюті шанси відкрити рахунок мали Дзола і Казірагі. Гості контролювали м'яч, довго готували свої атаки, ледве не кожна з яких приховувала небезпеку. В одній з них Мальдіні діагональним пасом знайшов на протилежному краю поля Ломбардо, і лисіючий півзахисник «Сампдорії» ударом з ходу змусив Тяпушкіна пропустити снаряд під собою.

Йшла лише 12-а хвилина. А ближче до кінця першого тайму в середині поля грубо помилився Калитвинцев. Передачу в штрафний майданчик українців міг перехопити Євтушок, однак промазав по м’ячу. І Дзолі не склало труднощів упритул розстріляти ціль.

Євтушок, котрий представляв «Карпати», до слова, замінив на лівому фланзі оборони Шматоваленка. У порівнянні із загребським матчем з перших хвилин на полі з'явився Орбу, який разом із Шевченком був кращим у складі нашої команди. Два його проходи після перерви виглядали перспективно, але, втім, не більше того. Скуадра Адзурра вміло засушила гру й довела її до логічного завершення.

«Зараз я можу стверджувати, що добитися перемоги нам виявилося набагато легше, ніж уявлялося перед грою, – зазначив після матчу Саккі. – Ми домінували, і ще в першому таймі могли забити набагато більше, ніж забили».

«На жаль, нам не вдалося впоратися з атакующим потенціалом однієї з найсильніших команд світу, – погодився Коньков. – До того ж ми знову помилялися в обороні. Що далі? Зробити висновки і працювати на перспективу».

Але перспектива виглядала надто віддалено. У поточному відбірному циклі збірній України вже нічого не світило – з чотирма очками вона знову опустилася на четверту сходинку. Позаду з нулем були тільки естонці. А попереду – Словенія (5), Литва (7), Італія (10) і Хорватія (13).

УКРАЇНА – ІТАЛІЯ – 0:2
29.03.1995. Київ. Республіканський стадіон. Хмарно. 5 градусов. 22 000 глядачів. Відбірний матч Євро-1996.
Арбітр – Ш.Пуль (Угорщина).
Україна: Тяпушкін, Лужний (к) (Букель, 56), Телесненко, Хомин, Євтушок, Орбу, Мізін, Калитвинцев, Шевченко, Леоненко, Коновалов (Похлєбаєв, 77).
Тренер – А.Коньков.
Італія: Перуцці, Бенарріво, Мальдіні (к), Альбертіні, Аполлоні, Мінотті, Ломбардо (Раванеллі, 74), Ді Маттео, Казірагі (Конте, 62), Дзола, Берті.
Тренер – А.Саккі.
Голи: 0:1 Ломбардо (12), 0:2 Дзола (38).
Попереджені: Хомин – Ді Маттео.

20 квітня 2024 21:29







Коментарі


Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.

Реєстрація, Вхід



Поділитися

LIVE! 19:00. ЛЧ серед жінок. Фінал. Барселона – Ліон

 

25 травня 2024 19:00

Звернення Президента України Володимира Зеленського наприкінці 821-го дня повномасштабної війни

 

24 травня 2024 21:52

Звернення Президента України Володимира Зеленського наприкінці 820-го дня повномасштабної війни

 

23 травня 2024 22:15