Сьогодні 18 червня 2024 р.

Скрижалі. Вперше друга поспіль перемога

Михайло МЕЛЬНИК, «Футбольний клуб»

Ретроспективу матчів збірної України продовжуємо домашньою грою команди Анатолія Конькова проти хорватів у відборі до Євро-1996.

11 травня 1995 року у відпустку до Києва прибув головний тренер збірної Кувейту Валерій Лобановський. Усі затамували подих. Адже ще взимку президент «Динамо» Григорій Суркіс анонсував початок перемовин з Васильовичем з приводу його можливості очолити столичний клуб. І навіть, як запевняв, готовий викупити контракт Лобановського у арабів.

Разом з тим усім було зрозуміло, що, якби Метр пристав на пропозицію Суркіса, він автоматично став би кандидатом і на посаду наставника національної команди України. Адже сумісництво в ті часи у нас було доволі буденним явищем. Роботу в клубі та у збірній поєднував і Прокопенко, і Павлов, і Сабо...

Однак у призначену дату, 20 травня, інформацію про рішення Лобановського оприлюднено не було. Невдовзі відпустка в нього закінчилася, і Метр знову відправився на береги Перської затоки.

Тим часом на носі в збірної України була домашняя зустріч із Хорватією, лідером 4-ї відбірної групи Євро-1996, яка за два з половиною місяці до цього в Загребі завдала підопічним Анатолія Конькова болючої поразки (0:4) і фактично викреслила їх з кола претендентів на участь у фінальному турнірі в Англії.

«Ми ретельно вивчили останню гру хорватів з Литвою, – разом з тим не втрачав надій Коньков. – Ще раз проаналізували нашу першу зустріч. Маємо свіжі дані про стан їхніх легіонерів. І намагатимемося не програти ще до виходу на поле. Який футбол мене влаштує? Темповий, атакующий, розкутий».

Можна було по-різному сприймати слова Конькова, особливо на фоні попередніх невдач, невтішного турнірного становища і малозрозумілої гри. Але припустити, що вони не виявляться порожніми, що лідер групи 11 червня зазнає в Києві першої поразки, що наші не поступляться картатим практично ні в чому, тоді, певно, не відважився б ніхто.

Для підготовки до матчу головний тренер запросив 20 футболістів. У порівнянні з загребським матчем у списку кандидатів сталися значні зміни. Повернулися під кольори національного прапору Беженар і Похлєбаєв, вперше отримав запрошення захисник «Дніпра» Горілий, котрий свого часу чимало пограв за «Динамо», в останній момент Коньков звернув увагу на форварда «Кременя» Федькова.

Утім, Федьков за паспортом виявився росіянином, і коли постало питання, за кого йому грати, нападник не відважився віддати перевагу Україні. Через травми не змогли зіграти Лужний і знову затребуваний Леоненко. Не в найкращому психологічному і фізичному стані перебував Ковалець, котрому не знайшлося місця в «Динамо», і він перейшов до «Дніпра».

У підсумку в порівнянні з березневим матчем, в українській столиці на поле вийшли лише Калитвинцев та Орбу. Ось така ротація!

Недорахувався Анатолій Коньков і свого найближчого помічника Євгена Кучеревського. Принаймні, він хотів бачити Кучеревського своєю правою рукою, і той, скуштувавши російських хлібів та повернувшись на батьківщину в «Миколаїв», начебто не заперечував.

Однак навесні клубні негаразди не дозволили Кучеревському вилетіти зі збірною до Австрії. Вдруге він не з'явився в таборі національної команди, навіть не пояснивши причин. Не прибув до Києва і на гру з хорватами, хоча обіцяв. Отже, єдиним помічником Конькова залишився Валерій Зуєв – його колишній партнер по «Динамо».

Героєм зустрічі цілком можна назвати дебютанта Горілого. Саме він започаткував обидві атаки, які багато в чому визначили підсумок поєдинку. На 13-й хвилині дніпрянин, обмінявшись на правому фланзі пасами з Похлєбаєвим, несподівано розвернувся і віддав м'яч у центр на хід Калитвинцеву.

Той, побачивши перед собою вільний простір, рушив уперед і, не доходячи до лінії штрафного майданчика гостей, смачно вистрілив улюбленою лівою у верхній кут воріт Габрича (1:0).

undefined

Із м'ячем автор єдиного гола у ворота хорватів Юрій Калитвинцев.


А за чверть години Горілий мимоволі став причетним до вилучення голкіпера хорватів. На цей раз він пасом знайшов у середині поля Максимова, а той вивів один на один з воротарем балканців Гусейнова.

Габричу нічого не залишалося, як порушити правила, а відомому швейцарському арбітру Ротлісбергеру – вилучити його з поля за фол останньої надії. Так з 28-ї хвилини синьо-жовті отримали чисельну перевагу.

Треба сказати, що хорвати попервах виглядали надто сановито. Та й до гри, очевидно, пам'ятаючи про легкість, з якою впоралися зі збірною України на власному полі, підопічні Блажевича готувалися своєрідно. Дехто допізна засидівся в барі готелю, а Шукер – тоді форвард «Севільї», потім – голова Хорватського футбольного союзу, наполегливо намагався обчистити одне з київських казино...

До всього наставник картатих не зміг скористатися послугами Просинечкі, котрий був вилучений з поля в попередньому матчі з литовцями, а Бобан ризикнув зіграти з незалікованою травмою і ще до перерви був замінений. Щоправда, перш ніж залишити газон, встиг завдати по воротах Суслова небезпечний удар метрів з 20-ти – наш голкіпер не без труднощів витягнув м’яч з-під поперечини.

Однак у цілому перевага в першому таймі була на боці збірної України. На диво надійно виглядала пара центральних захисників Головко – Горілий, які не дозволили Шукеру й Бокшичу створити нічого путнього. В середині поля хазяйнували Калитвинцев і Максимов, на флангах – Жабченко і Похлєбаєв. І взагалі гра нашої команди стала одкровенням.

По перерві, розуміючи, що земля під ними угинається, хорвати активізувалися. Білич і Младенович почали бомбардувати Суслова дальніми ударами, вперед поперся лівий захисник Ярні, почало складатися враження переламу в грі. Але й синьо-жовті відчули смак і впевненість. І навіть могли збільшити рахунок, але Паляниця, Шкапенко та Максимов не скористалися своїми шансами.

«Ми добре вивчили суперника і зуміли втілити обраний на гру план, – сяяв опісля гри Коньков. – Хоча нам певною мірою пощастило, що забили швидкий гол і ще до перерви отримали фору в одного гравця. У другому таймі збірна Хорватії довела, що залишається однією з найсильніших у Європі».

«Ваша команда заслужила на перемогу, – в свою чергу зауважив Мирослав Блажевич. – Якби ви так сильно грали протии Словенії та Литви, то напевно мали б значно більший доробок очок. Але потяг ще не відійшов».

Українська збірна вперше в історії здобула перемогу в другому матчі поспіль. За набраними очками (10) синьо-жовті наздогнали литовців. На три більше було в італійців, на шість – у хорватів. І попереду цілих три поєдинки.

От тільки за календарем усі вони були виїзними. Втім, як казав Віктор Банников, справа не в календарі, а в якості гри. Саме на якість і залишалося сподіватися.

Матч №23
УКРАЇНА – ХОРВАТІЯ – 1:0
11.06.1995. Київ. Республіканський стадіон. 25 градусів. 10 000 глядачів.
Арбітр 
– К.Ротлісбергер (Швейцарія).
Україна:
 Суслов, Жабченко, Скрипник, Головко, Максимов (к), Орбу, Похлєбаєв, Калитвинцев, Паляниця (Нагорняк, 77), Горілий, Гусейнов (Шкапенко, 46).
Тренер 
– А.Коньков.
Хорватія:
 Габрич, Павлічич (Мрмич, 28), Ярні, Сольдо, Йєркан, Білич, Асанович (Пралья, 49), Младенович, Шукер, Бобан (к) (Буторович, 39), Бокшич. 
Тренер
 – М.Блажевич.
Гол:
 1:0 Калитвинцев (13).
Попереджені:
 Похлєбаєв, Горілий – Павлічич, Асанович.
На 28-й хвилині вилучений Габрич. 

Фото Миколи БОЧКА

2 травня 2024 12:00







Коментарі


Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.

Реєстрація, Вхід



Поділитися

Звернення Президента України Володимира Зеленського наприкінці 845-го дня повномасштабної війни

 

17 червня 2024 19:45

Програма «Кіберзахисники»: екскурсія стадіоном «Динамо», пресконференція та кібертурнір

 

17 червня 2024 15:53

Виступ Володимира Зеленського на другому пленарному засіданні Глобального саміту миру

 

16 червня 2024 16:49