Сьогодні 26 травня 2024 р.

Малиновський: «В іграх проти «Марселя» всі суперники дуже вмотивовані»

Еллі ІВАНЮКОВИЧ

Buon jour. Так Руслан Малиновський відповів на телефонний дзвінок, щоб дати своє перше інтерв'ю для українських ЗМІ після переходу з італійської «Аталанти» до «Марселя». 

Наш легіонер розпочинає французький етап своєї футбольної кар'єри. Мотивований, натхненний та сповнений сил. Хавбек точно для себе вирішив – у Лізі 1 у нього все вийде. Про деталі трансферу, моменти адаптації в новій команді, відверту розмову з Джан П'єро Гасперіні та прощання з клубом з Бергамо Руслан розповів в ексклюзивному інтерв'ю для terrikon.com.

– Руслан, вітаю з переходом у «Марсель». Розкажи, наскільки це довгоочікуваний трансфер?
– Дуже. Насамперед, тому що хотілося більше грати. Усім відомо, що останнім часом в «Аталанті» я не отримував достатньої кількості ігрової практики. Відчував, що «Марсель» мені може її дати. Було видно, що клуб дуже зацікавлений у трансфері. І я дуже задоволений, що вдалося його здійснити. Радий тут опинитись, адже «Марсель» дуже великий клуб у Франції. За ці сім днів, які я тут перебуваю, (інтерв'ю записано 16 січня) вже зумів оцінити, наскільки у цьому клубі все на високому рівні. Якісна організація всіх футбольних процесів, чудовий стадіон «Велодром», неймовірні вболівальники. На домашньому матчі їх було понад 60 тисяч. Це вражає. Коли у команди така підтримка, це багато про що говорить.

– Ще влітку була інформація, що «Марсель» цікавиться твоєю персоною, чому не вдалося здійснити трансфер ще тоді?
– У трансферах завжди є багато нюансів. Потрібно розуміти, хто з футболістів піде, якою є ситуація з фінансовим фейр-плей. Плюс «Аталанта» ще не була така активна і, можливо, в якихось моментах не було порозуміння з «Марселем». Словом, багато чинників, що не склалися, та переговори відклали до зими. Добре, що зараз все сталося швидко, клуби між собою домовилися і переговорний процес не затягнувся до кінця січня.

undefined



– Чи були пропозиції від інших клубів? Чи доходило до якоїсь конкретики?
– У пресі багато всього було, але мої агенти вели переговори лише з «Марселем».

– А чим тебе привабив «Марсель»?
– По-перше, це великий клуб з історією. Клуб, який грав у Лізі чемпіонів. Також мені імпонує футбол, який зараз демонструє «Марсель». По-друге, командою керує Ігор Тудор, дуже амбітний, молодий наставник, котрий уже показав себе в Італії. І я бачив зацікавленість у моєму трансфері не лише з боку клубу, а й тренера. Всі ці фактори стали ключовими в моєму бажанні перейти сюди.

– Як тебе зустріли у «Марселі»?
– Було приємно, що було все керівництво – президент Пабло Лонгорія, спортивний директор Хав'єр Рібальта. Після розмови з ними стало зрозуміло, що це дуже амбітні керівники, які хочуть досягати великих результатів. Також на зустрічі був Євген Кошелєв, якого я знаю ще з академії «Шахтаря». Зараз він працює у «Марселі». Він мені дуже допоміг, все розповів. Після підписання контракту, у перші ж дні мені організували зустріч із українцями, які тут перебувають. Серед них був військовий, який у Марселі проходить реабілітацію. Для мене це був дуже показовий вчинок з боку клубу.

– На яких умовах підписано контракт?
– Це оренда до літа з обов'язковим правом викупу. У будь-якому разі влітку я тут залишусь.

– Як тебе зустріла команда, з ким із футболістів «Марселя» найбільше спілкуєшся?
– Зустріли дуже тепло, тут дуже гарний колектив. Спілкуюсь із багатьма. Наприклад, із Сеадом Колашинацом. Дженгіз Ундер – добрий хлопець. Він в Італії грав, і ми з ним італійською дуже добре спілкуємося. Жордан Верету теж у Серії А грав, із ним також часто щось обговорюємо. Загалом, жодних проблем із спілкуванням немає.

– Яка ситуація в роздягальні «Марселя», хто лідер команди?
– Кожен із хлопців у роздягальні перед грою щось каже. Тренер мотивує. А лідером команди є Дімітрі Пайєт, якого можна назвати легендою клубу. Має дуже великий авторитет у команді. Саме він задає темп, атмосферу у роздягальні, тримає колектив.

– Розкажи про свій дебют у складі «Марселя», наскільки він був хвилюючим?
– Моя перша гра була на виїзді, тож не так хвилююче. Від мене вимагалося допомогти команді втримати результат, що ми й зробили («Труа» – «Марсель 0:2). А ось у домашній грі, коли був повний стадіон і панувала просто нереальна атмосфера, у першому таймі трохи переживав. На другий тайм вийшов вже більш спокійним і, як результат, зіграв більш якісно. Були деякі дрібні помилки, але я нормально це сприймаю. Звичайно, в наступних іграх потрібно надійніше зіграти, але для цього ще необхідно притертися до команди, адже не так легко одразу взаємодіяти з партнерами і показувати фантастичний футбол, але думаю, що я швидко втягнуся і все буде добре.


– У дебютній грі буквально за хвилину після появи на полі ти заробив жовту картку. Засмутився?
– Я спочатку усміхнувся, бо не зрозумів, що сталося. Потім побачив жовту і мені трішечки смішно стало, що за таке дають жовту... Добре, що не червона у першій грі (усміхається). Я був першим на м'ячі, вибив його, вже прослизнув по полю і зачепив гравця. Це явно не тягнуло жовту картку. Але нічого страшного.

– Перед переходом, напевно, дивився ігри «Марселя». Які висновки тоді зробив для себе про команду?
– Так, звичайно, переглянув багато ігор. За деякими моментами «Марсель» схожий на «Аталанту», тому я не надто переживав з приводу адаптації. Те, як команда грає у тактичному плані, для мене не було чимось новим. Наприклад, коли я переходив із «Генка» до «Аталанти», для мене все було нове – і позиція, і футбол, і вимоги. А тут не такий великий контраст. Футбол, який «Марсель» демонструє останнім часом, дуже високого рівня. Усі футболісти розуміють, чого від них вимагає тренер.

– Після твого переходу головний тренер «Марселя» Ігор Тудор в одному з інтерв'ю сказав, що ще не вирішив як буде тебе задіювати – як нападника або атакуючого хава. В якому амплуа особисто тобі комфортніше?
– Мені, по суті, все одно де грати. Головне, щоб я був корисним команді. Він мені розповідав усі нюанси. Думаю, ще багато розмовлятимемо і він розповість своє бачення щодо мене. Мені ж головне розуміти, чого від мене вимагає тренер на тій чи іншій позиції.

– Вже встиг відчути різницю у чемпіонатах?
– Чемпіонат більш орієнтований на «фізику», як на мене. Наразі грали з «Лор'яном». Дуже низький блок – на контратаках дуже добре вибігають. У цьому плані слід бути дуже обережними. Плюс – в іграх проти «Марселя» усі суперники дуже вмотивовані. Це великий клуб і всі хочуть його обіграти, тож і грають набагато краще, ніж з іншими командами. Але загалом чемпіонат ще важко охарактеризувати, тільки дві гри провів, ще багато матчів попереду і лише згодом зможу зробити висновки щодо різниці чемпіонатів Франції та Італії.

– Розкажи докладніше про Ігоря Тудора, ваші перші розмови. Він тебе знає ще з чемпіонату Італії, як і ти його.
– Тренер здебільшого підбадьорює. Каже, мовляв, не переживай, адаптуйся, головне – працюй. Видно, що він дуже амбітний. Мені подобається як він працює, як він бачить футбол – мені це дуже близько. Повторюся, тому я й перейшов сюди.

– Наприкінці лютого у «Марселя» зустріч із «ПСЖ» і, відповідно, з Мессі та Мбаппе. Вже думав про це?
– Чесно, поки не думав. У нас зараз кубковий матч із «Ренном», потім – домашня гра з «Монако». І зараз уже такий період у чемпіонаті, що вже починають рахувати очки. Насамперед, ми не повинні втрачати їх у домашніх матчах. А у домашній грі з «ПСЖ», звичайно, буде особливе налаштування. Це, безперечно, буде дуже серйозна битва. Проти Мбаппе я вже мав можливість зіграти у складі «Аталанти». Це футболіст світового класу. А Мессі – є Мессі. Проти нього ще не грав, і буде дуже цікаво. Як би не було, за хорошої структури нашої гри та організованих командних дій, ми можемо їх обіграти.

– «Марсель» зараз добре йде у чемпіонаті Франції. У команди амбіції чемпіонські?
– Важко сказати. Я думаю, що, перш за все, клуб хоче знову потрапити до Ліги Чемпіонів. Це першочергове завдання. Є ще Кубок Франції, в якому все теж залежатиме лише від нас. Це найкоротший шлях до трофею, можна сказати. А в чемпіонаті ще доведеться відіграти більшу частину і важко поки що робити якісь прогнози.

undefined



– Твоє життя у Франції почалося дуже активно – одразу дебютував. А от щодо позафутбольного життя – вже встиг Марсель подивитися, кудись сходити?
– Місто гарне, море поруч, погода тут дуже хороша, не властива для січня – 15-18 градусів тепла. Але особливо не погуляєш містом, бо не дадуть.

– Вже впізнають?
– Поки ні. Але в Марселі дуже люблять футбол – коли команда грає, у місті все зупиняється. Тому всі знають футболістів і не дуже дають їм погуляти. Але, добре, що поки не сильно звертають увагу.

– Разом із сім'єю переїхав до Франції?
– Ще ні. Потрібно спершу тут усе облаштувати, після чого переїде родина. Звичайно, все не так просто, адже провели у Бергамо 3,5 роки. Я радий, що цей період був. У нас із Роксаною там багато друзів, і взагалі за цей час там зустрів багато хороших людей. Тому ми не говоримо Італії прощавай, а лише до зустрічі. По можливості, до Бергамо приїжджатимемо.

– Ти вивчив англійську мову, коли перейшов у «Генк», італійську – коли в «Аталанту», на черзі французька?
– Так, звичайно. Я знаю, що це буде нелегко, але я потихеньку вчитиму. Я собі поставив за мету за рік вивчити мову. Думаю, через рік я зможу спокійно висловлювати свої думки і ділитися якоюсь думкою після матчу вже французькою. Я вважаю, що коли ти приїжджаєш до країни, де плануєш жити якийсь час, то треба вчити мову.

– Чого очікуєш від нового етапу в кар'єрі?
– Хочу прогресувати і якнайшвидше адаптуватися, більше грати та приносити користь команді. Це у будь-якому випадку буде якийсь новий поштовх у кар'єрі. Зараз, у 29 років, я не такий, як був три роки тому – вже по-іншому міркую, по-іншому аналізую та граю. Тому вважаю, що це найкращий період для футболіста. Як то кажуть, у самому соку.

– Повернемося до Італії. Як можеш охарактеризувати етап кар'єри в «Аталанті»?
– Тільки позитивно. За 3,5 роки я провів за «Аталанту» понад 140 матчів, забив 30 м'ячів, віддав 28 гольових передач. При тому, що це була моя нерідна позиція. Я багато чого навчився в Італії. Ми грали у фіналі Кубка Італії та три роки поспіль у Лізі чемпіонів. Я бачив, що не у всіх легіонерів виходить заграти в Італії. Тому свій період в «Аталанті» вважаю виключно позитивним. Здобув великий досвід і досяг хороших результатів.

– Аналізуючи інформацію в італійських ЗМІ, здалося, що в якийсь момент у тебе в «Аталанті» щось пішло не так...
– В інтернеті багато чого пишуть, але насправді все набагато простіше, ніж це описували. Якоїсь миті у клубу трохи змінилася філософія. Взяли курс на омолодження складу, купили нових футболістів і, звісно, вони мали грати. Тому в мене і поменшало ігрової практики. Отака ситуація і нічого надприродного там не було
.
– У серпні Гасперіні в одному з інтерв'ю дав зрозуміти, що не дуже задоволений твоєю результативністю і що команда шукає більш забивного гравця. Як відреагував на цю заяву тренера?
– Футбольне життя таке, що не завжди все складається так, як хочеться. Я з Містером завжди був у добрих стосунках, у нас ніколи не було жодних моментів. Навіть коли я йшов з клубу, він дуже тепло попрощався зі мною. Сказав, що ми зробили великі речі тут, що я був професіоналом, завжди працював, і жодних претензій він до мене не мав. Побажав удачі і сказав, що я можу набирати його будь-коли. Що стосується його рішення, він мені особисто сказав, що хоче трохи поміняти гру і йому потрібен більш швидкісний нападник. Що ж, це теж моменти футбольного життя, до цього треба ставитись спокійно. Але тоді я зрозумів, що треба шукати новий клуб.

– Він сказав це тобі перед тим, як озвучити в інтерв'ю чи це стало здивуванням для тебе?
– Ні, це мене не здивувало, я вже все знав. Що мені в ньому подобається, він каже все як є. Якщо його запитуєш, він завжди відповідає чесно.

– За чим в «Аталанті» сумуватимеш найбільше?
– Насамперед, звичайно ж, за людьми. У нас дуже добрі люди працювали у клубі. Наприклад, із теплотою згадую нашого шеф-кухаря, який завжди був емоційний та позитивний. Він дуже смачно готував пасту карбонару. Щоправда, давали її лише після ігор, там дуже стежили за нашим харчуванням. Втім, аналогічна ситуація і у «Марселі». За раціоном кожного футболіста слідкує дієтолог. У кожного свій раціон, враховуються всі індивідуальні моменти. Наприклад, хтось не вживає молочку чи глютен. Це також показує рівень клубу. Зараз усі мої думки вже про «Марсель». Що ж до «Аталанти», дуже радий, що такий етап був у моїй кар'єрі, але він позаду і треба рухатися далі.

18 січня 2023 15:00







Коментарі


Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.

Реєстрація, Вхід



Поділитися

Кубок Франції, фінал. Ліон – ПСЖ. Огляд матчу

 

26 травня 2024 00:36

Франція, 32-й тур. Лілль – Ліон. Огляд матчу

 

07 травня 2024 00:30

Франція, 31-й тур. Ліон – Монако. Огляд матчу

 

28 квітня 2024 23:30