Езерский: «Игроки «Динамо» – «база» для U-19»

За кілька днів юнацька збірна України U-19, складена з гравців 1998 року народження, розпочне виступи у еліт-раунді відбору на чемпіонат Європи-2017. Керувати командою буде Володимир Єзерський, який лише в лютому замінив на цій посаді Володимира Циткіна. Графік в нього останніми днями просто скажений – все доводиться робити на бігу. Але для спілкування з проектом Золотий Талант новий тренер знайшов трохи часу – в один з вечорів напередодні вильоту в Голландію.

– Як працюються? Як взагалі уявлялася майбутня робота?
– Це хоч і юнацька, але збірна України, і це почесно для мене. Звичайно, прийняв пропозицію, приймалося рішення на голосуванні, мене затвердили головним тренером. Відразу поставили завдання, у мене було два-три дні, щоб я віддав список на поїздку до Ізраїлю на спаринги.

– Із своїм попередником встиг поговорити?
– Хочу подякувати Володимиру Циткіну, ми зустрілися і побалакали. Він мені дав певну інформацію, яка мене цікавила, я йому вдячний. І взагалі хотів подякувати – він зробив фундамент команди, і зараз його роботу, а також роботу Семена Альтмана у комітеті збірних, потрібно розвивати. Я від того і відштовхувався, адже у мене був цейтнот, всі команди на зборах, йде підготовчий період, ігор немає...

– В Ізраїлі були оглядини найближчого резерву, але на матчі еліт-раунду вже зібралася основа...
– В мене було обмаль часу, тому роблю акцент на гравцях, які вже були задіяні і робили все можливе, щоб потрапити в еліт-раунд. Звичайно, спробував передивитися ще групу футболістів, але життя підганяє. Постарався підключити всі свої знайомства. І практично з усіма тренерами з головними, з команд U-21 спілкувався.

У лютому зіткнувся з проблемою, що Динамо U-19 до Юнацької ліги готувалося. Була домовленість динамівців тоді не викликати. Плюс не чіпав Дніпро і ще ряд клубів, гравці яких були з першими командами на зборах і готувалися до чемпіонату. Зробив акцент на найближчий резерв, щоб порівняти і обрати інформацію, вдалося декілька гравців, зараз залучив їх.

Але, зрозуміло, основна група, база – це Динамо. Там хороший підбір гравців, вони домінують в чемпіонаті, і в Європі виступали потужно. Важливо, щоб інші гравці могли підсилити цей склад. Як історія показує, немає сенсу ламати, коли часу немає. Офіційні ігри незабаром, а я ще не з усіма знайомий особисто, в аеропорту надолужу. Я їх знаю, бачив їх можливості, але особисто не було можливості поспілкуватися з деякими гравцями. В такому цейтноті підходимо.

До того ж є приклади команд, які добивалися чогось на базі певних клубів. Візьмемо збірну Валерія Лобановського, яка з гравцями Динамо здорово в Мексиці відіграла на ЧС-1986. Або візьмемо ЧС-2014, який Німеччина виграла на базі Баварії, і, по суті, по тій структурі тренувалася, та ж сама Іспанія вигравала трофеї на базі Барселони.

Те, що напрацювали в Динамо, потрібно підсилити і розвивати далі. Хочу подякувати академії, і тренерам, і Юрію Морозу, і Унаї Мельгосі, і всім іншим, які пішли на зустріч і без питань відпустили гравців. Немає часу, а змагання серйозні. І за честь збірної будемо грати, і постараємося бути учасниками Євро.

– В вашому тренуванні активну участь приймав Рауль Ріанчо. Це чия ініціатива?
– Так, за це йому треба подякувати. Ми колегіально провели тренування і постаралися направити заняття в те русло, в якому національна збірна працює. Рауль на теорії був і сказав: у вас відкрита дорога і все на контролі, ви можете вже завтра потрапити до національної команди, якщо покажете себе. Вважаю, що це гарна мотивація.

Мав приїхати Андрій Шевченко, але він трохи затримався в дорозі (Шевченко наступного дня побував на спарингу з Динамо U-19 у Кончі-Заспі. – Прим. авт.). Для хлопців вистачило й того, що Рауль був. Він сказав: ми – збірна, тому допомагаємо зрозуміти через тренування наші принципи. Така людина, що сам їздить – фанатик. Йому все потрібно – і там, і там.

Зрозуміло, що є відповідальність за результат, але я цього не боюся. Мені потрібно, щоб хлопці розуміли, що їх чекає там – у національній збірній. І це може бути вже дуже швидко. Я їм наводив приклад із власного досвіду. Ще буквально вчора грав у другій лізі, а вже завтра – в запасі на матчі з Баварією у півфіналі Ліги чемпіонів. Все так перевернулося: з картопляного поля – на Олімпіаштадіон.

– Шевченко хоче збудувати єдину систему збірних, із загальною методикою тренуваннь...
– Повністю його підтримую. Для нас основне це – збірна, а також її фундамент – юнацькі і молодіжна збірні. Потрібно так планувати, щоб клуби і федерація знайшли спільну мову, щоб не було в майбутньому накладок з календарем. Це потрібно, як Отче наш.

От, наприклад, ігри 22-го туру чемпіонату U-21 заплановані на четвер і п’ятницю. Але тут накладка виходить. Коли планувався календар, то не досконально пропрацювали графік збірних і чемпіонату. Тому довелося сідати на телефон і шукати спільну мову з клубними тренерами. Дуже вдячний, що у більшості випадків мені пішли назустріч і відпустили гравців, не дивлячись на вирішальні свої ігри. Навіть в УПЛ.

Але на майбутнє треба колегіально підходити і розуміти, що найголовніше – це збірні. Цю тему зараз буде Мирон Маркевич піднімати.

– В тебе дуже потужний тренерський штаб? Чому саме вони?
– Юрій Беньо має неабиякий досвід роботи з юнаками. Він – один із тих людей, які відбудували структуру молодіжного футболу у Карпатах. За рахунок чого львівський клуб зараз і живе. Віталій Рева – досвідчений в минулому воротар. Він наприкінці кар’єри вже був майже тренером, окрім того, вже має певний досвід роботи – допомагав працювати з різними збірними. І зараз я з Шахтаря залучив Олександра Князєва. Це тренер-аналітик, який працював і в першій команді, і в молодіжній, і слідкує за юнацькими командами.

– Суперники вражають?
– Звичайно непросто, ми граємо еліт-раунд в Голландії, а в групі – господарі, Греція, і Фінляндія. В усіх цих країнах є системний підхід, програма від дитячого футболу до національної збірної. Фінляндія – це майже Ісландія, працює в тому напрямку не один рік, це ж саме є у Греції. Голландія – це взагалі домінуюча країна, голландська школа передова у світі, і ми усвідомлюємо, з ким будемо грати.

З приходом Андрія Шевченка і Мирона Маркевича ми також намагаємося будувати в тому напрямку, щоб і у нас була вертикаль. Зараз от в ФФУ прийшов Олег Протасов – він буде здійснювати комунікацію між усіма збірними, контролювати процеси. Нам потрібно йти по тій самій дорозі, як провідні країни Європи. Найважливіше для тренера юнацької збірної – виховати гравця для національної команди. Паралельно, звичайно, потрібно ставити результат, але головне – довести футболіста, щоб він розумів принципи і структуру гри нашої національної збірної.

– Євген Левченко про голландців допомагає інформацією?
– І Женя, і Патрік ван Ліувен, який в Шахтарі працював. По Греції Протасов намагається допомогти, задіяв свої резерви. Я на курсах на дипломі з тренером вчився з Латвії U-19, і вони часто брали участь у кубку прибалтійських країн, з фінами грали, він дав інформацію. Є тренер-аналітик Князєв. Я знаю його можливості, тому і запросив.

– Складно буде заявку назвати?
– Я викликав 20 польових гравців, а в заявку попадуть 16. Звичайно, потрібно вибрати кращих і визначити, хто їде. Я сказав хлопцям, що це – як марафон, довга дистанція. На одному етапі один кращий, на іншому – другий. Десь важче, десь легше. Хтось не потрапить до заявки, але кар’єра продовжується, марафон триває, попереду багато ще матчів.

Я привів приклад зі своєї кар’єри. Я не грав в юнацькій збірній, не грав і в молодіжній. В інтернаті мене забракували, але на цьому кар’єра не закінчується. Я працював, і потім вигравав чемпіонат і Кубок України, грав у Лізі чемпіонів, Лізі Європи, на чемпіонаті світу. Сказав їм: ви маєте все це розуміти. Тому в будь-якому випадку рухаємося далі. Хтось може швидко стартувати, а хтось – додати вже на дистанції. Сподіваюся, вони це адекватно сприйняли.

– Ти попрацював помічником Маркевича у Дніпрі, тепер робиш перші самостійні кроки у збірній. Відчувається велика різниця?
– В клубній системі, коли ти щодня працюєш, простіше – там постійна практика, і є час. А у збірній інша специфіка, потрібно більше акценту на селекційну складову, їздити і дивитися, і правильно збалансувати склад, плани стандартів напрацювати. І, звичайно, найважливіше – психологія.

А помічник і головний тренер – то дві великі різниці. Треба брати на себе відповідальність. Але я ніколи не боявся цього. З тренерським штабом постараюся зробити все можливе, щоб ми гідно представили Україну в Голландії.

– Є люди з якими ти радишся?
– Звичайно. Я – відкрита людина, роблю самостійно перші кроки. Тому не можу нехтувати, коли досвідчені люди діляться досвідом.

– Кого можеш вчителями назвати?
– Можу подякувати своїй долі футбольній, що дала можливість з кращими тренерами попрацювати. Котрі досягали максимального результату і в радянські часи, і в чемпіонаті Україні вже. Починаючи з Карпат з Маркевичем, мене тренували Лобановський, Кучеревський, Протасов, Луческу, Чанцев, Вернидуб, Альтман, Лужний, під кінець кар’єри – Грозний. Хоча я і не очікував такого завершення кар’єри, але йому вдячний, що він пришвидшив моє закінчення в активному футболі (посміхається).

– Є якісь пріоритетні тактичні схеми?
– Маю свої ідеї і своє бачення, але виходжу з того, що ми повинні працювати під структуру національної збірної. Тому розумію, що змінити нічого не можу за цей період, а просто можу розвивати це.

– Знаю, що ти був на стажуванні в Баварії, яке організував Чигринський? Як це сталося?
– Дуже вдячний Дімі, що він домовився з Хосепом Гвардіолою. Це було роки півтора тому. Ми з Беньом в Мюнхені три дні були, ледь не стали учасниками тренувального процесу Баварії. За три дні двічі з Гвардіолою спілкувалися. Перший раз – хвилин 20, а другий – вже годинки півтори. Дуже доступна і демократична людина.

Ми першого дня трохи соромилися, почалося тренування Баварії, вирішили не заважати. Так нам помічник Гвардіоли зателефонував і питає, де ми. Каже: приходьте до нас на поле, щоб все бачили зблизька, були, наче учасники процесу. Нам відповідали на все, навіть на дрібні питання.

А Толік Тимощук домовився і організував нам екскурсію по базі – адміністратор провів, все розповів, показав інфраструктуру. Чудові враження від поїздки!

– Лишився телефон Гвардіоли?
– Дмитро скинув його німецький номер. Гвардіола мене вже запитував, як у Діми справи. А він тоді якраз відновився і здорово почав грати. Я так зрозумів, що у них гарні стосунки склалися. Гвардіола переживав за нього, адже свого часу дуже на Чигринського сподівався.

– Ще були європейські стажування?
– Так, Олег Смалійчук, що працює в Іспанії, домовився, і я побував у Валенсії, Вільярреалі, Севільї, яку тоді ще Унаї Емері тренував. Теж доступна людина, балакали з ним.

А ще, окрім того, я трохи бачив і ознайомлений з роботою Олега Кононова, зустрічався з Леонідом Кучуком. Треба вчитися у досвідчених колег, коли є така нагода. Футбол – це постійний прогрес.

Андрій КУДИРКО