Юрченко: «Є амбіції отримати виклик до збірної України»

Новачок «Металіста 1925» Владлен Юрченко дав перше інтерв'ю в якості гравця нашого клубу. Півзахисник розповів про те, чому обрав «Металіст 1925», поділився досвідом роботи з Віктором Скрипником, а ще зізнався, як його називають одноклубники:

– Які перші враження від «Металіста 1925»?
– Дякую за привітання! Враження дуже хороші. Команда прийняла мене добре. Тому зараз працюємо, переходимо на два тренування на день.

– Щодо прийняття рішення стати гравцем «Металіста 1925» – чим ти керувався, що зіграло ключову роль?
– Мені сподобалося те, як планують цей проєкт розвивати. І також те, що я добре знайомий з тренерським штабом на чолі з Віктором Анатолійовичем. Відтак, я довго не думав.

– Кажуть, що гравець у кар'єрі має знайти свого тренера. Чи коректо буде сказати, що Віктор Скрипник – це твій тренер?
– Так, можна так сказати.

– Чи можеш ти дати якісь поради новим партнерам по команді, як краще працювати з Віктором Скрипником, щоб все склалося?
– Треба просто працювати. У нього є два таких правила, що мають бути дисципліна та повага.

– Щодо гравців «Металіста 1925», то серед них є твої знайомі, ті з ким ти вже раніше перетинався?
– Так, з багатьма хлопцями я грав раніше у «Шахтарі». Це Максим Жичиков, Артем Габелок, Ростислав Русин, Андрій Борячук.

– Владлене, а як до вас у тренувальному процесі зверталися партнери по командах? На юнацькому рівні, в Німеччині, в Україні уже на дорослому рівні, в Латвії? За ім'ям чи можливо якісь прізвиська були?
– Завжди було тільки одне прізвисько – Юрча називали. Скорочення від мого прізвища. Так і зараз називають. Ще буває, що кажуть Юра, але я не дуже люблю це.

– Ти, свого часу, викликалися до збірної України, але не зіграв. Чи ще маєш плани знову отримати виклик з національної команди та дебютувати, все ж таки?
– Це складне запитання. Так, у мене є такі амбіції. Але для цього потрібно, щоб багато що зійшлося докупи. Перше – це командна гра. Якщо команда добре грає, показує результат, тоді за її гравцями спостерігають. Тому треба працювати всім разом, грати добре. Щоб тренерський штаб збірної стежив не тільки за мною, а за всіма.

– Розкажи нашим глядачам, як ти проводиш вільний час? 
– Перший раз за своє життя я буду грати в Києві, тут команда базується зараз, тут багато чого є. Можна знайти, куди вийти, де пройтися. Я можу після тренувань вийти на прогулянку з дружиною, з друзями. Коли збори – тоді читаю книжки. У якості хобі – можу пограти в ігри. Наприклад, «PUBG Mobile».

– Як провів відпустку?
– Був тиждень у Буковелі. Потім уже приїхав до Києва та займався тут з тренером. Не щодня, оскільки на свята мав кілька днів вихідних.