Вернидуб: «Український футбол – на підйомі»

– У 2014 році відбулися події, які змінили не тільки країну, але і футбол. Тепер українським клубам потрібно вчитися заробляти самим. «Зоря» одна із перших команд в Україні, яка почала вдало продавати гравців. Як Вам було працювати, коли кожні пів сезону потрібно було будувати нову команд?
– Ми змушені були так жити. Потрібно розуміти, що «Зоря» переїхала з Луганська в Запоріжжя. Витрати збільшилися. Потрібно було орендувати стадіон, базу. Президенту Геллеру було не солодко. Нам потрібно було вчитися заробляти самим. Іншого виходу просто не було.

В «Металісті» з'явилися проблеми після зміни власника. В «Дніпрі» почалися важкі часи. Ми розуміли, що це шанс піднятися, отримати можливість грати в єврокубках напряму. Для такого клубу, як «Зоря», участь у групі Ліги Європи та призові за матчі – хороші фінансові надходження. Як би парадоксально не звучало, але ситуація з «Металістом» та «Дніпром» десь пішла нам на користь. «Зоря» змогла розібратися з фінансовими проблемами та жити виходячи із власних можливостей.

Звичайно, що не просто працювати, коли відбуваються постійні зміни в складі. Тільки команда зіграється, починає давати результат, як потрібно все будувати по-новому. Кожному тренеру таке не сподобається. Від цього нікуди не подінешся. Таке футбольне життя. Не тільки так ми одні жили. Потрібно було до цього звикати.

– В Україні вистачає молодих талановитих футболістів. Не так давно збірна виграла молодіжний Кубок світу у Польщі. У 2009 році стали переможцем юнацького Євро серед 19 річних. Але в дорослий футбол молоді футболісти переходять дуже важко. В чому тут проблема?
– Тут декілька факторів. Коли молоді футболісти досягають успіху, вони не завжди витримують наслідки цього. Вважаючи, що вони вже багато чого досягли у футболі і з ними варто рахуватися.

На жаль, це не так. Не потрібно переоцінювати власні можливості. Насправді, молоді гравці повинні працювати ще більше. Одна справа грати серед своїх одноліток, а зовсім інша грати в професійних клубах, які ставлять перед собою серйозні цілі. В «Динамо» та «Шахтарі» головним є результат. Молодий футболіст може просто психологічно ламатися. Розраховуючи на успіх відразу. Гравець досяг успіху на молодіжному рівні, але поки не все виходить у дорослому, бо є більше сильніший гравець. Враховуючи цілі, які стоять перед українськими грандами.

Напевно, що варто шукати можливість отримувати досвід в інших командах шляхом оренд. Але не завжди футболісти хочуть кудись їхати. Можу це сказати на прикладі «Зорі». Потрібно переконувати футболістів.

Гравці з молодіжних команд «Шахтаря», яких взяла «Зоря» в оренду, отримали хороший досвід та можливість розвитку власної кар'єри. Це кваліфіковані футболісти. Якщо вони допомагають клубу, то вони допомагають собі отримуючи можливість зацікавити більше сильніші команди виступаючи в чемпіонаті України та єврокубках. Той же Малиновського зараз грає в Італії та збірній України.

Подивіться скільки гравців за останній час поїхало в Європу в хороші клуби? Таких не багато. Досягають успіху тільки ті, хто реалістично оцінює свої можливості та розуміє, що закордоном потрібно працювати ще більше та бути готовим долати додаткові труднощі пов'язані з побутом та адаптацією.

– Руслан Малиновський та Андрій Лунін перейшли в команди топ -чемпіонатів. За них було заплачено понад 20 мільйонів євро. Обоє були у Вас в «Зорі». Ви відразу відчули, що у них високий потенціал?
– Потрібно в першу чергу сказати слова подяки дитячим тренерам цих гравців, які побачили у них талант та особистість в дитячому віці.

В першу чергу, варто говорити про характер обох футболістів. Вони пройшли важкий шлях, не боялися нових викликів та багато працювали над собою. Навіть в ті моменти, коли не все складалося добре. Лунін та Малиновський –це футболісти, які самі себе зробили, своєю роботою.

Я дуже хотів, що Лунін перейшов до «Зорі», хоча він мав пропозиції від інших команд. В першому своєму сезоні Андрій вже успішно грав за «Дніпро». Я відчував, що в цьому гравцеві є потенціал, він хоче розвиватися, а не думає тільки за матеріальні блага. В нас у команді був більше досвідчений Олексій Шевченко на позиції воротаря. Але клуб свідомо робив ставку на Луніна розуміючи, що з цього можна мати вигоду. Я дуже вдячний Шевченкові, що він зрозумів ситуацію. Життя показало, що співпраця Луніна з «Зорею» пішла всім на користь. Воротар зміг себе проявити та отримати контракт від «Реала», а клуб отримав фінансову винагороду.

Руслан Малиновський пройшов не простий шлях. Можна сказати, що це дуже сильна особистість, яка не боїться проблеми та труднощів. Свого часу у Руслана не все виходило в молодіжних командах «Шахтаря». Запримітив його Олег Кононов запросивши в «Севастополь», але там багато не грав.

Коли з'явилася можливість взяти гравця в оренду, «Зоря» відразу цим скористалася. Вже в нас він пройшов становлення у дорослому футболі. Коли отримав травму У Бельгії мало хто вірив, що він може відновитися. Руслан довів, що став від цього тільки сильніше. Заслужив грати в топ –чемпіонаті та Лізі чемпіонів.

Думаю, що сюди варто також віднести Івана Петряка, який зараз вдало грає в Угорщині. Він пройшов становлення саме в «Зорі» починаючи з юнацького віку. На Караваєва не розраховували в «Шахтарі», але довів своєю роботою довів, що заслуговує на свій шанс грати у великому клубі. Зараз є гравцем «Динамо».

– Сьогоднішній юнацький футбол в Україні так сформований, що кращі молоді гравці зібрані з усієї країни перебувають в системі «Динамо» та «Шахтаря». Як Ви вважаєте, чи не було б для молодих гравців, якби вони формувалися на місцях, в клубах, де починають свій футбольний шлях?
– У нас в Україні є дуже сильні футбольні школи. Мені дуже подобається футбольна академія у Харкові. У Дніпрі дуже продуктивно працюють. У Львові та Запоріжжі була завжди сильна школа. Але в «Динамо» та «Шахтарі» звичайно, що умови кращі. В цих клубах відслідковують таланти починаючи з 13-14 років. Звичайно, що спокуса перейти в ці клуби велика. Але не завжди молодий футболіст може там отримати розвиток. Багато хто потім пропадає з футболу. Тому потрібно зважувати всі можливі ризики. На мою думку, зібрання всіх талантів тільки у двох клубах не йде на розвиток всього футболу зокрема та молодих гравців взагалі.

– Ви отримали шанс у «Зорі», працюючи помічником головного тренера. Зараз така ситуація, що молодим спеціалістам довіряють дуже мало. В чому тут проблема?
– Я б не сказав би що немає довіри. Потрібно розуміти, що раніше у нас було 16 команд в УПЛ, а зараз тільки 12. Тому отримати тренерську роботу не так просто. Можливості самих клубів впали.

Сергій Ребров зробив двічі «Динамо» чемпіонами. Санжар з «Олімпіком» досяг успіху, вивів команду в Лігу Європу. Молоді спеціалісти є, потрібно їм більше давати можливості проявити себе розуміючи, що потрібен час. Складно сьогодні призначити тренера, а вже завтра від нього вимагати результатів, гри, розвитку гравців. Так не буває.

– Свого часу Ви були на стажуванні у Віллаша-Боаша в «Тоттенхемі». Намагаєтесь постійно вдосконалюватися. Зараз теж шукаєте можливість розвиватися переймаєте досвід іспанського футболу. Наскільки важливі взагалі стажування для тренера?
– Я думаю, що це має робити кожен тренер, бажано щороку. Футбол на місці не стоїть. Потрібно вдосконалюватися, шукати нові можливості. Я прочитав всі книжки Гвардіоли. Він говорить, що кожного дня вчиться і прагне нових знань. Якщо це говорить такий відомий та успішний тренер, то що вже говорити про українських спеціалістів.

Провідні чемпіонати – всі різні. В кожному із них можна щось для себе взяти. Було б тільки бажання вчитися. Я зараз в пошуках команди, але відклав все, щоб отримати новий досвід та можливість дізнатися нове. Якщо «Зоря» під моїм керівництвом славилася своїми контратаками, то зараз хочеться здобути знання в плані позиційної гри. Звичайно, що тут Іспанія на першому місці. Тут дуже багато приділяється тактичним діям. Я був на стажуванні у «Леванте». Тепер планую поїхати в «Севілью» до Лопетегі, який багато працював в системі збірних Іспанії та працював у «Реалі». У майбутньому хотілося б ще попасти в Італію. Весь футбольний світ знає, що саме італійці вміють краще всіх організовувати оборону.

– Як значення у сучасному футболі має тренерський штаб, команда помічників?
– Гвардіола та Клопп мають штаб власних помічників з якими працюють разом багато років. Ці тренери показують результат. Кожен з асистентів знає свою відповідальність та не бояться брати на себе відповідальність за сою роботу. Все це не тільки допомагає тренеру, але і допомагає осилити більший обсяг роботи з підготовки власних гравців, вивченню суперника і тому подібне. Тому без якісного штабу помічників зараз просто не обійтися.

Я радий з того, що у мене в «Зорі» працював прекрасний аналітик Валерій Михайленко. Тренер воротарів Олександр Ногін. Я з ними продовжу співпрацю вже у новому клубі.

Хотілося б розширювати власний футбольний світогляд та мати помічників з інших футбольних шкіл. Які б могли чогось учитися у мене, а я переймав їх досвід. Потрібно запрошувати тренера по тактиці. Наприклад, в Іспанії прекрасна школа таких тренерів. В цьому тільки впевнився, коли був на стажуванні у «Леванте». Тактичним аспектам приділяються дуже багато часу. В цьому плані, я вчу англійську мову, щоб мати кращу комунікацію.

– На Вашу думку, наскільки зараз буде доречним розширення УПЛ до 16 команд?
– Починаючи з 2014 року почали зникати команди. Не доходили до фінішу по 1 чи навіть 2 команди. Потрібно було шукати рішення, щоб уникнути ризиків зняття команд, отримувати додаткові гарантії від клубів.

Зараз ситуації в футболі вже стабілізувалася. Український футбол знаходиться на підйомі. Так думати мені дозволяє успіхи збірної України. Якщо є можливість потрібно збільшувати кількість команд, варто над цим задуматися.

Зараз аграрії активно долучаються до футболу фінансуючи клуби з невеликих містечок. При тому, що Запоріжжя залишається без свого представника в УПЛ. Зараз місто взяло на себе фінансування команди, яка грає в Першій лізі. Я за збільшення кількості учасників УПЛ, але це мають бути стабільні клуби. Має мати свого представника в УПЛ такі футбольні міста, як Запоріжжя, Одеса, Харків. В Житомирі покращуються футбольну інфраструктуру. Завжди були талановиті гравці.

Наскільки я знаю, то цей процес вже має офіційне підтвердження. З наступного сезону вже буде 14 команд, а через рік -16.

– Ви багато працювали з молодими гравцями. Збільшення ліміту в чемпіонаті України піде не користь українському футболу?
– В Україна вже мало йти за планом збільшення ліміту для легіонерів зі зменшенням легіонерів кожного сезону. Але проти виступили «Динамо» та «Шахтар», які мають свої інтереси, бо хочуть вдало виступати в єврокубках. Якщо ми хочемо розвивати та захищати наших футболістів, ми маємо захищати своїх гравців. Український футбол – це не тільки «Динамо» та «Шахтар». Варто рахуватися з інтересами інших клубів. Гравці, які виграли молодіжний кубок світу, зараз мають не так багато часу.

– Із «Зорі» Ви пішли наприкінці минулого сезону. Які Ваші тренерські амбіції?
– Потрібно працювати. В Росію я не поїду. Я вже про це говорив неодноразово. Звичайно, що хотілося б отримати роботу в Європі. Вчу англійську мову, щоб працювати в Європі.

Можливо, варто починати з країн колишнього Союзу. Країни Балтії, Азербайджан, Казахстан, Білорусь, якщо там будуть цікаві пропозиції. Так би мовити, проект розвитку клубу з перспективами. Щось дати клубу та отримати розвиток для себе.