Сьогодні 29 березня 2024 р.

Ретро. Истребитель для Блохина

Юрий КОРЗАЧЕНКО, «Футбольный клуб»

Нынешний трансферный рынок оперирует астрономическими суммами. За пять миллионов «у.е.» можно купить исполнителя средней руки. Четверть века назад продажа за эту сумму Александра Заварова в «Ювентус» считалась мега-сделкой. Сопоставляя – как было и как есть – обратимся к интервью одного из первых советских «легионеров» Олега Блохина.

Зимой 1989-го он приехал на очередную «побывку» из Австрии – презентовать книгу «Футбол на всю жизнь». Мероприятие, проходившее в актовом зале издательства «Веселка», по сути, превратилось в пресс-конференцию – за год его отсутствия по Блохину успели изрядно соскучиться не только болельщики, но и журналисты, перебивавшиеся отрывочными сведениями о новом житье-бытье главной звезды советского футбола. А тут – такая возможность! И время есть, и настроение у Олега – приподнятое.

Его ответы, опубликованные в «Спортивній газеті», мы оформили в виде разбитого монолога с комментариями.

О противостоянии с советской бюрократией. «То був дуже ви­снажливий поєдинок, що не йде в порівняння з найзапеклішими футбольними матча­ми. Довелося підписати безліч безглуздих паперів, пройти складний кабінетний марафон. Нервів ледь вистачи­ло...»

Приглашение от клуба «Форвертс», который тогда выступал во втором австрийском дивизионе, поступило Блохину в декабре 1987 года. Госкомспорт разрешение дал, но заартачился Центральный совет «Динамо», отказавшийся отпускать в капстрану... офицера МВД, майора внутренних войск. Зацепкой послужил вариант с венгерским клубом «Уйпешт Дожа», который, якобы оговорил переход Блохина на уровне МВД двух стран. Эпопея с переходом длилась до конца марта 1988 года. При этом человек, верой и правдой служивший советскому спорту на протяжении 20 лет, оказался в унизительной роли просителя. И все-таки Блохину, прошибавшему любые защитные построения, удалось добиться цели и на сей раз...

undefined

undefined

О городе Штайр, о клубе «Форвертс». «Місто розташоване за 200 кілометрів од Відня. Невеличке старовинне кра­сиве й дуже затишне. Зустріли мене приязно. Місцеві журналісти розпові­ли, що чекали Блохіна, кот­рий прибуде військовим літа­ком. І здивувалися, коли я прилетів звичайним рейсовим лайнером... Клуб не виступав у ви­щій австрійській лізі останні 38 років. Гадаю, є частка і моєї праці в тому, що він ту­ди пробився минулого сезо­ну. Щоправда, остаточно за­бронювати місце під сонцем поки не вдалося... Граю прак­тично без замін. Тільки у ви­падках, коли остаточний ре­зультат матчу не викликає сумнівів, тренери хвилин за п’ятнадцять до кінця дають, мені можливість відпочити... Вболівальники п’ють пиво прямо на трибунах. Правда, п’яних на стадіоні я ніколи не ба­чив... Радянськи­ми прапорами в місті зараз нікого не здивуєш. Найбіль­ший сягає розміру метрів п’ять на десять. На кожному з матчів його розгортають на трибуні. Штайр сьогодні – найбільш радянське місто в Австрії...»

В это трудно поверить, но первый советский футболист  подписал контракт с западным клубом еще в 1980 году! Анатолий Зинченко, который в финале Кубка СССР в составе ростовского СКА проиграл львовским «Карпатам», совершенно непостижимым образом оказался в Австрии, в составе знаменитого «Рапида», где заканчивал карьеру с Кранклем и Паненкой. Однако Зинченко и Блохин – несопоставимые величины. Кто оспорит?

О создании Футбольного союза СССР. «Спілка потрібна. Але яка? Пригадую, як у 1981 році під час київського матчу з  «Пахтакором» захисник гостей Мустафа Белялов після кількох «ласкавих» слів на мою адресу плюнув мені в обличчя. Я вдарив кривдни­ка. Кажуть, він упав. Не знаю, не бачив, дуже злий був. Але червону картку па­м’ятаю. Так от, на засіданні СТК після довгих і гнівних промов один з дідусів років під дев’яносто тремтячим го­лосом запропонував заборо­нити зараховувати мої голи до заліку Клубу Федотова... Спілка потрібна, щоб у нашо­му футболі було менше не­компетентності, необ’єктивності, безглуздих рішень, щоб футболом керували автори­тетні й відповідальні фахів­ці».

undefined

О бытовых условиях футболиста-профессионала. «Вони цілком нормаль­ні. Не розкішні, як дехто вважає, а, підкреслю, нор­мальні. Спочатку жив у го­телі, а за півтора місяця клуб надав мені трикімнатну квартиру за містом. До цент­ру – п’ятнадцять хвилин їз­ди на машині. Японську «Мазду» я придбав невдовзі після переходу до «Форвертса». Одержую щомісяця ти­сячу доларів. Дехто з двад­цятирічних, що грають по­руч, мають більше. Що поро­биш, Держкомспорт СРСР, який укладав контракт, за­пропонував саме так оціню­вати мою роботу... За рахунок клубу ку­пую бензин. Решта витрат – з власної кишені... Мовний бар’єр? Попервах трудно­щі в спілкуванні доводилося долати з допомогою жестів, міміки. Зараз вистачає слів. Принаймні не лише на полі, а й у громадських місцях мо­жу пояснити, чого бажаю. До речі, на власному досвіді переконався, що наші вітчизняні розмовники не витриму­ють ніякої критики...»

Тысяча долларов как месячный оклад Олега Блохина... Впечатляет? Артем Милевский в телефонном разговоре с лже-Карпиным запрашивал себе условия в 1,8–2 миллиона евро в год. Попытайтесь… хотя бы попытайтесь сопоставить навыки, умение, опыт (о заслугах промолчим) Милевского-2012 и Блохина-1987. Уровень? Пропасть!

О визите в Киев на матч сборных СССР и Австрии осенью 1988-го. «Запросили мене... ав­стрійці. Забронювали в літа­ку два місця – для Блохіна та його менеджера... У Ки­єві хотів потренуватися ра­зом із земляками. Звернувся до Юрія Морозова. Той ввічливо відмовив. Мовляв, у нас серйозне тренування, крім збірників, нікого вирі­шено не пускати. Потім зро­зумів, то була «відписка». Стало прикро й боляче... А щодо розмов про якийсь конфлікт з Валерієм Лобановським, то мушу зазначи­ти – це плітки. Стосунки з ним у мене нормальні. Про­сто Валерій Васильович пря­мо сказав, що збірна комплектуватиметься з прицілом на 1990 рік, і місця в ній для мене він не бачить.  Чи потрібні ще якісь пояснення? Він тренер, я гравець. Біль­ше того, на його місці я, очевидно, вчинив би аналогічно».

Об игре против «Динамо» на турнире по мини-футболу. «Трохи сумно було. І дуже хотілося забити хоча б гол. Утім, це звичне бажан­ня. Зрештою, воно здійснилося. «Форвертс» проти «Динамо» зіграв тричі. Я відзна­чився, можна сказати, два рази. Спочатку м’яч у воро­та Чанова влетів з моєї пе­редачі, а потім і сам приму­сив капітулювати Віктора».

О том, что будет после «Форвертс». «Можливо, подов­жу контракт. А ні – візьму паузу. Один маестро сказав, що пауза – це теж музика... У майбутньому бачу себе тренером. А грати, чесно ка­жучи, вже не дуже хочеться. Гадаю, я чесно пройшов свій шлях у футболі. Долею задо­волений сповна. Іншої не тре­ба...»

2 лютого 2013 08:00







Матеріали на тему

Ретро. Владимир Высоцкий – о футболе
25 січня 2016 10:00


Ретро. С «Бордо» сыграли в Лос-Анджелесе
29 січня 2013 08:00


Ретро. Что делает великих тренеров великими
23 січня 2013 08:00


Ретро. Как Горбачев «не пущал» Саленко
21 січня 2013 11:55


Ретро. Как «Рух» Юрана терроризировал
19 січня 2013 08:00


Ретро. «Странные переходы» Островского и Елинскаса
16 січня 2013 06:50


Ретро. Как кусали Маслова
12 січня 2013 08:00




Коментарі


Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.

Реєстрація, Вхід

Uses For Keflex Dog generic cialis Cialis 20 Mg Canada

2018-02-20 04:17


buy accutane online cheap Buy Dapoxetine Priligy Asthmahaler Mist Buy Is Canadian Health Care Mall Legitimate Levitra Tablets Canad1an Pharmacy Probiotic Supplement Amoxicillin Low Cost Generic Kamagra Celebrex Discount Coupon Cialis Price Drop Priligy Usa Sale Acquisto Levitra Su Internet

2017-06-16 14:01




Поділитися

«Динамо» в Марбелье. Блохин о первом матче сбора

 

18 січня 2013 22:46

Документальный фильм «Лобановский, Блохин и другие»

 

02 січня 2013 13:00