Тарас САВЧУК, «Футбольний клуб»

Нічия українців у зустрічі з чинними чемпіонами світу аж ніяк не справила гнітючого враження на наступного суперника команди Шевченка. Ба більше – цей успіх синьо-жовтих мав би надихнути гостей із Фінляндії: навіть попри серйозні проблеми зі складом, вони явно приїхали до Києва по очки.

У дебюті саме фіни виглядали більш націленими на чужі ворота. Принаймні, таких моментів, як у Пуккі на дев’ятій хвилині, господарі не мали аж до середини тайму. Найгострішому форварду збірної Суомі дали пробити прямо по центру. Та до Бущана м’яч не дійшов, удар заблокував Миколенко.

Невдовзі українці досить міцно заволоділи територією, заходившись шукати манівці в ешелонованій обороні гостей. І перша ж слушна нагода вийшла по-справжньому гольовою. Це Малиновський на 23-й хвилині ліворуч увірвався до карного майданчика й відпасував на 11-метрову позначку, на Зубкова. Гравцеві «Ференцвароша» ніхто не заважав пробити головою, але він у ціль не влучив.

Забракуло влучності Зубкову й незадовго до перерви, коли він опинився першим на добиванні після удару Яремчука, що його прийняв на себе захисник. Також лише відчайдушний підкат опонента дозволив зберегти статус-кво, коли до наступу вдало підключився Караваєв.

Узагалі шанси пробити з близької та середньої відстані траплялися вкрай нечасто. За таких умов цілком могла б стати в пригоді «гармата» Малиновського. Та ані він, ані Зінченко в своїх спробах вразити ворота здалеку не були переконливими.

Як би там було, а ще до перерви ігрова перевага синьо-жовтих вималювалася досить наочно. Здавалося, її реалізація була лише справою часу. Та він спливав, а на табло лишалися нулі.

Вихід на поле донецьких чаклунів м’яча Марлоса та Мораеса, вочевидь, мав би додати діям господарів вигадки та непередбачуваності. Й обидва взяли участь у гольовій атаці. Хавбек розпочав її на правому фланзі, форвард – завершив, відкривши лік своїм голам у збірній. Слід також відзначити й націлений простріл Караваєва.

Те, що суперник не погоджується з таким перебігом подій, засвідчили три поспіль атаки фінів, із небезпечним штрафним у виконанні Лода, коли Араюурі не дотягнувся до м’яча, та ударом того-таки Араюурі головою в стійку. Лічені сантиметри – й рахунок цілком міг би зрівнятися ще до того, як Пуккі реалізував 11-метровий.

Напевно, якесь запаморочення сталося з Миколенком на останніх хвилинах. Замість того, щоб спокійно вибити м’яч, він... втратив його на рівному місці й змушений був завалювати Пуккі борцівським прийомом. Пенальті й червона картка, на жаль, вартували таких дорогоцінних очок!